"Новий порядок" Кучми

Слово "демократизатор", призабуте було за минулі роки, знову впевнено входить в український політичний лексикон. Для молодої генерації читачів
нагадаю, що так у часи перестройки неофіційно звали гумові кийки загонів спеціального призначення, якими розганялися всілякі опозиціонери, чи то пак, встановлювався законний порядок. І от у перший день весни Хрещатик став ареною неухильного торжества (спробуй-но ухилися від демократизатора!) демократії по-українськи. Або "законного порядку" - якщо це більше подобається (можливо, на честь цього й демократизатор варто назвати упорядковувачем?).

Формальною підставою для дій спецназу, міліції і "народних" дружинників (ще один реставрований недавно феномен совкової доби) проти наметового містечка опозиції на Хрещатику начебто стала доконечна потреба прокласти підземний кабель уздовж усього Хрещатика. Звісна річ, тільки божевільний або київський чиновник може дати наказ колупати промерзлу землю, замість того, щоб почекати кілька днів. Втім, довго комедію з кабелем влада не ламала. Постояли-постояли кран з канавокопачем і бухтами кабелю на Хрещатику кілька годин - і тільки дим за ними повіявся.
Але - з кабелем чи без нього - Старокиївський районний суд призупинив на Хрещатику дію конституційних прав і свобод громадян, зазначивши у своєму рішенні від 22 лютого, що, мовляв, "обмежено права громадян на проведення безстрокового пікетування із встановленням наметів, а також зборів, мітингів, походів і демонстрацій на вулиці Хрещатик, у тому числі на проїжджій частині, її підземних переходах, у межах від Європейської до Бессарабської площі". Тим часом обмеження конституційних свобод можуть бути застосовані виключно у разі загрози національній безпеці та громадському порядку. Якщо "нація" - це влада, то звісно, "зона, вільна від Кучми" є загрозою національній безпеці. А якщо влада - це тільки наймані працівники нації, що тоді?
Утім. з законом у представників влади стосунки складні. За повідомленням інформагенції УНІАН, офіцер міліції вручив представнику цього агентства листок з судовим рішенням без реквізитів, печаток і підписів. А навіщо? Хай їдуть до Америки, якщо спрагли демократії! Утім, народному депутату Валерію Асадчеву показали зовсім інше судове рішення - цього разу від 28 лютого. За твердженням Асадчева. "ніяких засідань з цього приводу в середу не проводилося". Цікаво, правда? Але це ще не все. У самому судовому рішенні наказується, що намети мають бути прибрані негайно, і в той же час зазначено, що рішення суду може бути опротестоване протягом 10 днів. Психіатри кваліфікують подібні тексти, тобто наявність взаємовиключних суджень в одному твердженні, як класичні симптоми шизофренії.
Втім, Л.Кучма наголошує, що все зроблено дуже кльово. "Я вважаю, це -
абсолютно правильне рішення. І на майбутнє всі повинні знати", - заявив гарант Конституції. Що знати - не сказано). Очевидно, у тичинівському сенсі: "Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають". Леонід Кучма на додачу сказав, що київська мерія, пустивши в бій проти опозиції міліцію, продемонструвала необхідну рішучість у підтримці суспільного порядку.
Порядок - це справа дійсно поважна. Олександр Герцен 150 років тому писав, що за демократичної республіки порядку дуже мало. Значно більше - за деспотизму. А ідеальний порядок, писав Герцен, панує на цвинтарі. На такому, яким поволі стає Україна. Але ж Герцен, на відміну від патріотично-реформаторської української влади, був москалем, а на додачу - ще й соціалістом. Тому для влади він не авторитет. Їй милішим є не авторитет закону, а "авторитети в законі", яким роздаються ордени, тим часом як для вшанування опозиції вистачає і нар у Лук'янівському СІЗО та демократи заторів - упорядковувачів.

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ.